петля

-і́, ж. (мн. пе́тлі, -тель).

1) Частина мотузки, ремінця, нитки і т. ін., складена кільцем і зав'язана так, що кінці її можна зашморгнути. || перен. Смерть через повішення. || перен., розм. Про тяжке, безвихідне становище. || спец. Нитяне кільце, що утворюється в процесі в'язання, плетіння.

2) перен. Рух по кривій лінії, що нагадує кільце, а також замкнена чи напівзамкнена крива, утворена рухом або розташуванням чого-небудь. || перев. мн. Про сліди деяких звірів, що утворюють замкнені криві. || Фігура вищого пілотажу – політ по замкнутій кривій у вертикальній площині. Мертва петля.

3) у знач. присл. пе́тлями, петле́ю. Утворюючи замкнену чи напівзамкнену криву, кільце або кільця.

4) Обшитий тканиною чи обкиданий нитками проріз на одязі для застібання ґудзиків. || Дужечка з ниток або тасьми для застібання ґудзиків, гапличків і т. ін. || Металева дужка для защіпки замка на дверях.

5) Спеціальне пристосування, що складається з двох металевих планок на прогоничі, за допомогою якого прикріплюють двері, раму вікна, віко скрині і т. ін. так, щоб вони вільно відчинялися.